Син Сходу - так перекладається назва китайського претендента на місце в бізнес-класі. Присвячені відразу скажуть, що «синок» походить від «Деу-Магнус».
Мабуть, так: фари, лінії кузова, характерний зріз багажника, задні ліхтарі нагадують «корейця» зразка 2000 року.
Проте звинуватити підприємство «Чері» в плагіаті навряд чи вдасться. Форма решітки радіатора, геометричні розміри кузова все ж відрізняються, та й начинка зовсім інша. Це скоріше збірна Японії на виїзді. Мотори і коробки передач виготовлені за ліцензіями «Міцубісі» і «Айсин», задня підрулююча підвіска дуже нагадує «Хонду-Акорд», а передня - вже став інтернаціональним «Мак-Ферсон».
«Син Сходу» небагатий силовими агрегатами: їх всього два. Машини простіше комплектують мотором 2,0 л і механічною коробкою. Не дивно, що їдуть вони поскучнее, ніж 2,4-літрова версія з «автоматом». Справедливості заради відзначимо, що за даними виробника розгін до сотні у молодшого мотора швидше ... але це тільки парадні цифри. В реальних умовах дволітровий двигун слабенький для такого великого автомобіля, що особливо помітно на затяжному підйомі або при обгоні. Завдяки більшій крутним моментом машина з мотором 2,4 л здається в русі більш цілісною і гармонійною. Та й «автомат» непоганий: запізнювання невеликі, перемикання м'яке, ледь помітне, в режимі «кік-даун» охоче переходить на нижчу передачу. У нього є ручний режим, який дозволить водієві перемикатися самостійно після досягнення максимальних обертів.
Підвіска хороша. Навіть по гравійної дорозі можна сміливо їхати, ніби по асфальту. У поворотах реакції машини несподівано гарні і зрозумілі. Очевидно, в цьому заслуга задньої підрулюючою підвіски, яка не дозволяє автомобілю рано зірватися в занесення. Правда, з шинами біда - вони галасливі і володіють далеко не видатними зчіпними властивостями.
Нам випала нагода побачити як базову, так і саму багату комплектацію. «Бідна» версія зовсім не така вже бідна: шкіряний салон, кліматична установка, електропакет (чотири стеклопод'емника, що складаються дзеркала з підігрівом, центральний замок з дистанційним управлінням), ABS, дві подушки безпеки. Водійське сидіння з електроприводами і підігрівом - штатний, як і магнітола з CD-чейнджером.
Багата машина зовні майже не відрізняється. Її видають тільки шістнадцятидюймові колеса і люк. Зате салон по-східному розкішний. На кольоровий рідкокристалічний екран центральної панелі виводиться інформація від навігаційної системи, аудіоустановки, зображення з вбудованою в задній бампер відеокамери при включенні заднього ходу. Автомобіль оснащений чотирма подушками, датчиком дощу, вбудованою системою хендс-фрі, балує підігрівом всіх сидінь і шторкою заднього скла з електроприводом.
Чи варто купувати такий автомобіль? Однозначно відповісти складно. Про надійність «китайців» поки нічого не відомо. Якість їх складання найчастіше поступається корейським машинам, хоча у «Сина Сходу» ми не знайшли явних огріхів. На російському ринку в цій ніші міцні позиції у «Хенде-Соната» і «КІА-Маджентис», а «Шевроле-Еванда» настає їм на п'яти. Маловідомому «Чері» доведеться важко - хіба що ціна може стати сильним аргументом. В остаточному вигляді ми дізнаємося її з початком продажів в Росії, намічених на осінь. Тобто - ось-ось.
РЕЗЮМЕ
Chery Oriental Son - великий комфортабельний седан для неспішної їзди по дорогах з будь-яким покриттям. Подарунок сміливому оригіналу, яка бажає виділитися серед відомих марок.
+ Гарна плавність ходу, непогані сборка и підбір оздоблювальних матеріалів, багата комплектація.
- Слабка розгінна динаміка версії 2,0 л, дуже галасливі і жорсткі шини, незручна регулювання рульової колонки, дуже світлий непрактичний салон.
ORIENTAL SON
Випускається в Китайській Народній Республіці підприємством «Chery Automobile» з 2003 року. Восени автомобіль почнуть продавати в Росії.
- Двигуни: бензинові 2,0 і 2,4 л (125 і 129 л. С.).
- Коробки передач: 5-ступінчаста, 4-ступінчастий "автомат".
- Комплектація: два рівня.
- Орієнтовна ціна: від $ 20 000.
Автор: Кочетов Андрій
Чи варто купувати такий автомобіль?