1. Кого кредитуємо?
2. Кредит як авантюра
3. Держава виконує роль Нацбанку

Новоутворена в Казахстані маса токсичних кредитів - наслідок високих процентних ставок. Їх зниження є неможливим через відсутність фондування банків другого рівня.

Про це говорить економіст Петро Своік. Раніше інший експерт, Магбат Cпанов, розмірковуючи про причини постійного зростання маси токсичних кредитів, розповів про корупційні схеми, в які включені банки Казахстану . Своік, не заперечуючи існування цього фактора, додає - є й інші системні помилки в банківській сфері.

Зростання прострочення платежів за банківськими кредитами продовжує набирати обертів. Частка токсичних кредитів за 2017 року зросла на 4,9% (92,1 млн тенге), до 2 трлн тенге, за даними Нацбанку. А від позичкового портфеля частка збільшилася з 12,2% до 14,6%.

Кого кредитуємо?

На думку економіста Петра Своіка, щоб краще зрозуміти природу токсичності банківських кредитів, корисно зіставити дані про прострочені і неповоротних позиках з такими характеристиками, як структура видаваних банками кредитів, а також вартість цих самих кредитів.

- Щодо структури: за станом на січень 2018

• на всю казахстанську промисловість припало лише 16% загальної кредитної маси,
• будівництва дісталося 7%,
• сільському господарству - 5%,
• транспорту - 4%.

Зате торгівля (заснована, як відомо, на імпорті) разом з кредитами, спрямованими безпосередньо на споживання (теж, як ми знаємо, заснованому на імпорті), мають частку 66%. Тобто, кажучи прямо,

казахстанські банки на дві третини кредитують не національного виробника, а вітчизняного покупця, а через нього - виробника іноземного,

- зазначає він.

Кредит як авантюра

Другим моментом, на якому акцентує увагу Своік, є те, що на січень 2018 року найдешевший кредит (на термін до одного місяця) обходився юридичним особам в середньому по 12,7%, а на термін понад 5 років - 15,3%.

Для оздоровлення банківської системи потрібна нова модель - Своік

- Для фізичних осіб це 22,9% і 12,7% відповідно. Зрозуміло, що ніяке нормальне (НЕ експортно-сировинне) виробництво такої кредитний відсоток не потягне - елементарно не вистачить рентабельності. Та й нормальному громадянину ні короткочасні 22,9%, ні розтягнуті на роки 12,7% теж не під силу, - каже економіст.

П. Своік

У підсумку, як підкреслює він, про нормальний позиковому процесі годі й казати - вже в самій основі такого кредитування лежить якийсь надрив.

- Це або відчайдушний поповнення хоча б оборотних коштів для того ж МСБ, або розрахунок на швидкий спекулятивний торговий оборот, або прийняття на себе, не від хорошого життя, дорогої іпотечної або просто позикової кабали. Так, якась частина виробників і громадян-позичальників може обслуговувати і такі свої позики, не допускаючи прострочення. Але свідомо невелика.

Для більшої ж частини потенційних банківських клієнтів кредит - це вже з самого початку якась авантюра

А значить і для банків теж, - вважає Петро Своік.

Держава виконує роль Нацбанку

В таких умовах, на переконання економіста, критикувати банківських менеджерів за неправильний розрахунок ризиків навряд чи варто.

- Клієнтура така, що надійно безризикових позичальників просто не набереться

Банкам Казахстану вже неважливо, скільки в борг їм запише держава - Своік

Те ж і щодо підозр про змову у розкраданні банківських коштів під виглядом кредитування юридичних осіб. Напевно не без цього, але більша частина стають безповоротними кредитів - це не розкрадання, а свідомо не обслуговуюча їх вартість. Чи доведеться державі і далі вливати кошти для недопущення обвалу банків? Так, звісно. Хоча б тому, що в нашій банківській системі відсутній такий базовий елемент, як фондування банків другого рівня Національним банком. Ось державі і доводиться виконувати його роботу, - міркує експерт.