Як доїхати до Владивостока, знає не кожен! Одним з найбільш протяжних подорожей на власній машині у мене була поїздка саме сюди. Описувати весь шлях від Москви я не буду, адже це дуже довго і багато писати. Я дам опис від міста Іркутськ, а це теж дуже чималий шматок дороги в 3700 кілометрів. Їхали на Форді Фокус, дорога була цікава, місцями жахлива, місцями гарна, з достатньою кількістю чудових краєвидів, якими хотілося довго милуватися.

Їхали ми з другом не поспішаючи, адже хотіли по шляху також подивитися цікаві місця. У описуваної мною дорозі одним з найкрасивіших місць був старт від Іркутська до Улан-Уде, адже тут ми їхали біля Байкалу. Озеро прекрасне, величезне, і ми, звичайно ж, не стали навіть намагатися утримати себе, щоб не заїхати на кілька годин на нього. Так, побувавши там, ми дісталися ще завидна до столиці Бурятії.

Місто цікавий, я б сказав багато в чому типовий СРСР. У центрі мені найбільше сподобалося подобу на наш Арбат в Москві. Теж пешеходка, багато музикантів і художників, так що тут ось найкраще прогулятися, також цікаві театр опери та балету, і пам'ятник Чехову, уродженцю цього міста, до речі. Тут ми заночували і поїхали далі з ранку в інше місто Забайкалля, Читу. Хоч на карті Росії може здатися, що тут маленької відстань, це абсолютно не так, воно велике, від першого до другого їхати 650 кілометрів. Дорога на диво не сильно погана, навіть можу сказати нормальна. Особливо більший ям немає, та й здивувало, що не знайшли на шляху жодної засідки ДАІшників у кущах, адже їжджу з радаром, то шукаю він пищав лише, коли і я сам вже бачив їх з далека. Також дякую водіям, що давали зрозуміти, що попереду гальмують, ми скидали швидкість і проїжджали без проблем.

По дорозі як до, так і після Чити пейзажі красиві, особливо, коли місцями піднімаєшся вище, то це взагалі казка. Сама Чита не вразила ні чим, і ми рушили далі в Благовєщенськ, а це плюс ще 1500 кілометрів. Всі їх не проїхали і на півдорозі зупинилися заночувати в готелі.

Тут істотно нічого не змінювалося в дорозі. Та й коли їдеш кілометрів 200 готовий мало не кожен п'ять описувати, а якщо проїхав вже від Москви , То вони здаються такими як скрізь, не так уже й погано, їхати можна, а де покриття гірше, це все компенсує приголомшливі види з вікна машини.

Сам Благовєщенськ місто гарне. Особисто нам тут найбільше сподобалася його набережна, ось вона дійсно "родзинка" міста, також досить гарний центр, а й в принципі все, плюс ще був, що в місті якраз проходив якесь свято і все ходили всюди нарядні і розцяцьковані, так що ми трохи погуляли по ньому і рушили собі далі в дорогу, адже шлях ще у нас стояв неблизький, але в порівнянні з тим, що проїхали від Москви, можна було з упевненістю сказати, що наближаємося до фінішної прямої.

Але перед від'їздом на пару годин хитнув в Китай в місто Хейхе. Справа в тому що він через 1 км від Благовещенська і туди не треба віза, закупилися одягом та іншими речами. Якщо ви будете тут обов'язково заїдьте, щось корисне і дешеве знайдете точно.

Далі поїхали в столицю Єврейської автономії Біробіджан. Зараз вже називати це місто столицею євреїв некоректно, адже їх залишилося всього лише 1%, а в старі часи було близько 16%. Але місто особисто мене особливо нічим і не вразив, синагоги збереглися і пару гарних будинків.

І переночувавши в місті ми рушили в останній день шляху в сторону Владивостока. Тут вже хотілося скоріше дістатися, так ми навіть в Хабаровську не стали зупинятися. До Владивостока було понад 900 кілометрів, проїхали їх за 10 годин. Дорога до щастя нормальна, і їхати можна було нормально, робили лише зупинки на каву і щоб помінятися місцями. Так до вечора ми були у Владивостоці, одному з найвіддаленіших міст нашої країни, ми дісталися туди, але нас ще чекав довгий шлях назад, але це вже зовсім інша історія.